Білоруські будівельники в Росії, або «чужі серед своїх»

370

Газета «Вечірній Брест» опублікувала на своїх сторінках матеріал про білоруських будівельників, що працюють в Росії. Матеріал вийшов не простий, місцями навіть не дуже упереджений … Втім, про це можна здогадатися навіть по назві статті, адже матеріал, опублікований газетою, називається «Прораб на «таджицьких» права». Отже, знайомтеся ….

«Прораб на «таджицьких» права»

З Віталієм ми знайомі досить давно. Колись він працював виконробом в одному з підрозділів сельстроя. Чоловік невисокий, не володіє командирським риком, він був тим не менш достатньо амбітним і знаючим, щоб керувати таким складним виробничим процесом, як будівництво.

У другій половині дев’яностих років Віталій зрозумів, що, праведно ладу на нашій території кам’яні палати, своїх палат не наживеш. А підростали діти, яких треба було не лише годувати-одягати, але ще і вчити. І подався він у першому потоці білорусів-гастарбайтерів в Росії.

Про життя робітників-будівельників відомо чимало: і не те, щоб раби, але і не зовсім вільні люди. Жити в підпіллі, харчуватися як доведеться, не знати до самого кінця роботи, а не «кинуть» тебе роботодавці. І скільки є випадків, що «кидають».

Мігрант не має соціальної страховки і ніяких гарантій. Тому йому краще не хворіти, не потрапляти міліції (поліції), боронь Боже отримати травму. З усіма проблемами гастарбайтер залишається один на один.

Виконроб Віталій жив у вагончику, а не в загальній кімнаті на всю бригаду, зарплата у нього була на порядок вище, ніж у муляра або штукатура. Але «соціалка» та ж, що і у земляків-роботяг: ніяких захворювань і травм, ніяких залєтов в міліцію або міграційну службу.

І Віталію неймовірно щастило. Він зарекомендував себе з найкращої сторони, йому вдавалося та необхідні обсяги робіт освоїти, і з одвічної «хворобою» будівельників боротися, і навіть захищати від своїх деколи неправедного гніву начальства. А вона вела себе по відношенню до трудягам трохи краще, ніж по відношенню до будівельного сміття.

А у російського начальства було і турецький, і німецьке начальство. Ці, траплялося, не вважали рядових будівельників навіть сміттям. З ним возитися треба. А з українцем, білорусом, молдаванином, таджиком і іже з ними ще простіше – виставив за ворота, і аллес капут. Завтра на біржу ще стільки ж прийде бажаючих заробити.

З міліцією у Віталія був лише один неприємний контакт, але і той закінчився благополучно, хоча сива пасмо на пам’ять залишилася. У той вечір він отримав особливий знак довіри від керівників будівництва: треба було перевезти гроші з одного об’єкта на інший, перекинути, так би мовити, кеш. На дорогах Москви пробки, а час не чекає. На метро швидше.

Не кожен москвич визнає себе гідним проїзд у підземці, от і попросили Віталія. Він, напевно, міг відмовитися під будь-яким приводом, але не став цього робити, збагнув: тут тобі не там, відмовишся раз, другий, а потім і від тебе відмовляться. На роботу він завжди виходив у краватці – імідж. Так, в костюмі і з портфелем, відправився по ескалатору в переддень пекла, так сказати.

Що подумали міліціонери, складно визначити. Може бути, вирішили, що менеджер середньої ланки з корпоративчику добирається на перекладних додому. Але вийшли навперейми Віталію і зловісно відкозиряли. Тільки інтуїція з інстинктом самозбереження допомогли йому викрутитися.

Віталій почав… кричати на міліціонерів, трясти портфелем, навіть, ризикуючи «засвітити» гроші, показав звідти якісь кошторису. Бив на те, що «горить» об’єкт з ансамблю «Москва-Сіті», треба терміново доставити проект. Не дай Бог спізнитися. До речі знайшлася в гаманці візитка заступника мера Москви пана Ресіна.

Мєнти від гріха подалі відпустили крикуна геть. Якби затягли в свій опорний пункт, знайшли гроші і дізналися, що нелегал, – впевнений Віталій, – ніхто б не знайшов ні самого нелегала, ні грошей. А їх було 150 000 доларів.

Але кинув Віталій Москви не з-за подібних стресів, після яких буває і смішно. Будівництво при російському капіталізмі майже такий же безперервний процес, як плавка в доменній печі. Був святковий день, але будівництво не припинялося. Правда, до вечора, коли начальство роз’їхалося, роботяги на майданчику одного з верхніх поверхів будівлі, що будується, подалі від чужого ока, влаштували сабантуй.

Що там сталося, достеменно ніхто не знає, але один з будівельників випав або був викинутий з …надцятого поверху. Виконроб повідомив про НП керівництву. Приїхали якісь люди на позашляховику. Дістали з пакету звичайний одяг, зняли з небіжчика робочий комбінезон, напнули на нього якісь ганчірки і вивезли тіло за межі будівельного об’єкта…

Після цього якось недобре стало Віталію на об’єкті, безсоння почалася. А потім він поїхав додому. Дітей вже вивчив, дочки з квартирою допоміг. До п’ятдесяти років можна і в рідних місцях попрацювати. Тримався два з гаком роки, працював у держструктурі, спробував сил у приватній будівельній компанії. Адже в останні кілька років і в нашій країні спостерігалося щось на кшталт будівельного буму.

В цьому році бум припинився, будемо сподіватися, що тимчасово. Ситуація в будівництві стала предметом обговорення в облвиконкомі. Прозвучало: 16 500 будівельників звільнилися за цей рік.

Будівельні організації розшукують об’єкти на території Росії і навіть організовують роботу вахтовим методом. Але ось яка заковика. Є додаток сил не тільки в Москві та Санкт-Петербурзі, але, скажімо, в Калінінграді. Білоруси б тут довелися як не можна до речі. Але в колишній Кенігсберг можна потрапити по суші тільки через Польщу чи Литву, тобто з шенгенською візою. Якби можна було взяти її на рік, вахтовий метод білоруських будівельників був би вигідний обом сторонам. Але віддавати 60 євро за кожен десант на Балтику?

Що ж стосується решти східної частини Союзної держави, то за роки гастарбайтерства вже склалася ціла мережа агентств з найму робітників-будівельників будь-якої національності. На спеціалізованих сайтах є навіть спеціальні пропозиції: будівельники-білоруси.

До того ж в усьому світі, навіть у США, активно використовується праця мігрантів, в тому числі і нелегальних. Тому що про суть прибутку давно написав Маркс. Дешева робоча сила завжди в ціні, особливо якщо про неї не знають фіскальні органи країни роботодавців.

А Віталій знову подався в Москву. Тепер з сином. Коли зустрінете в поїзді гучну хмільну компанію заробітчан, які повертаються на батьківщину на канікули, не судіть їх строго. Вони повертаються з фронту. З фронту робіт.

Автор: Іван Орлов

Популярні Записи:

  • Робота на олімпійських об’єктах в Сочі
  • Робота екскаваторником?
  • Як позбутися від цвілі на стінах квартири
  • Поговоримо про роботу в Норвегії — Інформація «з перших рук» — Ексклюзивне інтерв’ю «Стройки24»
  • Потрібні муляри в Росії? В якому місті? Скільки вони можуть заробити там?
  • Супер-шпаргалка на День будівельника 2010
  • Газоблоки та піноблоки. Питання і відповіді
  • Капітальний і поточний ремонт житлового приміщення з точки зору юриста
  • Які країни громадянин Естонії може відвідати без оформлення візи?
  • Орієнтовні ціни на будівельні роботи
  • Який кабель краще вибрати для телевізійної антени?
  • Кому потрібен машиніст бульдозера?
  • Як мити кришталеву люстру?
  • Програма для розрахунку вентиляції — VentCalc V. 2
  • Виконавча документація в будівництві: акт прихованих робіт
  • Бляхар? А хто це?
  • Цирк та будівництво — поняття цілком сумісні!
  • Дає постійний вид на проживання в Естонії право на роботу в Норвегії?
  • Нелегальна робота в Норвегії
  • Як позбутися кротів на ділянці?
  • Плюси і мінуси наливних підлог
  • Як заробити на гранітному щебені та мармурової крихти?
  • Список 87 московських кварталів, які отримають в 2009-2011 роках нове планування територій
  • Які країни може відвідати без оформлення візи «естонська чужий» або людина з паспортом «іноземця», виданим в Естонії?
  • Чому «потіють» і «плачуть» пластикові вікна ?