У травневому інформаційній розсилці Swedbank-а для підприємств, розісланій банком на цьому тижні своїм клієнтам, опублікована невелика стаття. Назва її, правда, звучить дещо пафосно, бо називається стаття: «Зерна відокремлюються від полови, чи перспективи будівельного сектора на 2010 рік», але деякі цифри, наведені в статті, мою увагу все-таки залучили і тому я хотів би процитувати цю статтю у себе в блозі, поділившись, таким чином, цифрами з цієї статті з вами, а заодно і поділитися своїми враженнями від прочитаного. Як вам моя пропозиція?
Соррі, я забув сказати, що автором статті, яку збираюся трохи прокоментувати і посилання на повний варіант якій ви знайдете в кінці мого посту, є Еро Війка, керівник відділу нерухомості Swedbank. Нагадаю, що Swedbank, по суті, «рулить» зараз у банківському секторі економіки Естонії і саме тому, я сподіваюся, що керівник такого банку володіє цифрами, якими він оперує у своїй статті.
Виходячи з показників обороту будівельних підприємств, пише автор статті, рекордним для будівельного сектора Естонії був 2007 рік, протягом якого його обсяг склав у цілому 39,1 мільярда естонських крон. У 2009 році оборот будівельного сектора Естонії становив лише 21 мільярд естонських крон, що в річному порівнянні означає спад на 36,5%. Автор пророкує, що «обсяг будівельного сектора Естонії на 2010 рік можна спрогнозувати у 18 мільярдів естонських крон, що у свою чергу можна порівняти з результатом, досягнутим у 2004 році. Враховуючи також інфляцію і зростання цін на будівельні матеріали за останні роки, можна констатувати, що показники реальних обсягів будівництва в даний момент знаходяться приблизно на рівні 2003 року».
Відразу хочу прокоментувати інформацію останнього абзацу. Виходить, що ми будували, будували в Естонії і ось — нарешті побудували — вийшли на рівень 2003 року! Нагадаю, що в 2003 році Естонія ще не була членом Євросоюзу, а політики і частина народу в той час були повні ейфорії і райдужних надій на світле майбутнє, яке неодмінно настане після вступу Естонії до Євросоюзу. Тепер же виходить, як стверджує автор статті, що ми знову потрапили на рівень 2003 року. Здорово, правда? А це означає, що Естонія вступила в Євросоюз, у зв’язку з чим заробила достатню кількість відносно дешевих кредитів від європейських банків, що дозволили роздутися того мильній бульбашці в будівельному і банківських секторах. Тепер же, коли цей міхур оглушливо гримнув, країна виявилася відкинутою на сім років назад, при цьому десятки тисяч людей в Естонії залишилися без роботи, а дехто залишився і без квартири … і без Батьківщини, бо багато жителів Естонії були змушені покинути рідну землю і виїхати в пошуках щастя й шматка хліба на чужину.
Втім, продовжу цитування статті. «Будівельний сектор Естонії характеризується сильною конкуренцією – навіть великий виробник має не більш ніж 5%-ною ринковою часткою. Ключовими факторами 2010 року є обмежений попит, який в основному спирається на софинансированные Європейським Союзом об’єкти, і стійке сильний тиск на маржу прибутку підприємств. Якщо перевагою генеральних підрядників є відносно гнучка база витрат, а виконавців спеціальних робіт – свої нішеві вироби разом з сильним ноу-хау, то в самому скрутному становищі, як і раніше, залишаються виконавці загальних робіт разом з виробниками дверей і вікон. 2010 і, ймовірно, також і 2011 роки стануть часом, коли ми побачимо як зміну власників, так і банкрутства підприємств. Успішними можуть бути лише ті підприємства, які зможуть довести свою базу витрат мінімально до рівня 2003 року та будуть у змозі утримати становище своїх дебіторів по можливості якісним. Всього в будівельному секторі нині працює близько 55 000 чоловік, і, ймовірно, в поточному році цей показник ще продовжить деяке зниження. Ми прогнозуємо, що зниження трудової зайнятості загальмується, коли кількість працівників досягне приблизно 40 000 осіб.»
Спробую висловитися. І так. Виходить, що в будівельному секторі Естонії залишилося тільки близько 55000 чоловік і за рік, на думку автора статті, роботи в Естонії позбудеться ще 15000 будівельників. При цьому автор пророкує, що будуть звільнятися в першу чергу люди з будівельних фірм, що займаються загальбудівельними роботами, а також з фірм, що виробляють вікна та двері. З останнім твердженням автора я, до речі, погоджуся. Я маю на увазі, що фірм по виробництву вікон та дверей дійсно в Естонії стало надто багато, тобто набагато більше, ніж будівельний ринок Естонії в змозі забезпечити замовленнями, а це значить, що віконні і дверні фірми, які не зуміли переорієнтуватися і вийти на зовнішній ринок, повинні дійсно зникнути.
Підтримую я і оптимізм автора в частині світлого майбутнього генпідрядних фірм в Естонії. Генпідрядні фірми в Естонії давно вже є просто посередниками, які не мають за собою не тільки робітників, ні часто навіть лінійних фахівців, бо в генпідрядних фірмах трудові колективи давно вже складаються в основному з «проектиюхтов», «объектиюхтов», бухгалтерів та членів правління, а це значить, що і скорочувати там особливо немає кого. А якщо ще згадати про те, що незважаючи на свою нечисленність, естонські генпідрядні фірми, завдяки тісним зв’язкам з політиками та чиновниками, постійно «виграють конкурси», відтинаючи потім від 15 до 35%, а іноді і більше, від кошторисного пирога, то стає зрозуміло, що банкрутство естонським генпідрядної фірмам типу «Facio Ehitus» в осяжному майбутньому дійсно не загрожує. А ось оптимізму автора з приводу фірм, що займаються спецроботами, я не поділяю, бо дійсно унікальних фірм з унікальною технологією в Естонії мало і тому про «нішевих виробах разом з сильним ноу-хау» говорити не доводиться.
Втім, цитую далі. «Дуже низька пропонована ціна за вкладами, віра в те, що ціни на житлове нерухоме майно більше падати не будуть, і бажання відповідним чином інвестувати свої кошти привели, після дворічної перерви, першими ознаками того, що в Таллінні ринок житлового нерухомого майна стабілізується. Середня кількість угод за останні місяці утримувалось на рівні близько 500. Вже налічується ряд девелоперів і будівельників, які розпочали у 2010 році до будівництва нових багатоквартирних будинків. Відомо, що якщо ціна відповідала моменту, то проект був успішним. За нашими даними, в Таллінні продається приблизно 750 нових квартир, до яких додадуться усунені до теперішнього часу активного продажу приблизно 520 нових квартир.»
Тут я можу з автором, частково погодитися. Дійсно, нараховуються естонськими банками відсотки не відбивають навіть річну інфляцію і, відповідно, тримати гроші на рахунках немає ніякого сенсу, а так як далеко не всі можуть собі інвестувати в золото, бо ціни на золото в Естонії зараз дешевими не назвеш, то у людей залишається лише надія зберегти свої гроші, інвестувавши їх у нерухомість і сподіваючись, що ціни на цю нерухомість перестануть падати. А так як західні т. н. інвестори, які заполонили Естонію в перший час і тут скуповували все підряд, бо їм нинішні ціни на нерухомість здавалися просто дармовими, до теперішнього часу здебільшого вже «наїлися», то ринок нерухомості в Естонії відносно стабілізувався.
Цитую знову. «При проектуванні, будівництві і продажу (або здачі в оренду) нових будівель все більше і більше говорять про енергоефективність і стандартах пасивного будинку. Новобудова з урахуванням заощадження енергії – дуже важливий чинник, що сприяє обмеженню зростання дорожнечі життя в Естонії. Ми бачимо, що ринкова вартість енергоефективних будівель через 10-20 років буде набагато вищою, оскільки мешканці такого будинку доведеться витрачати менше грошей на тепло, і завдяки інтелігентним вентиляційним рішенням життя в такому будинку виявиться якісним і здоровою. Наприклад, зараз ми говоримо про орендних платах, як просто про суму за квадратний метр, при цьому споживачі і продавці/орендодавці поки ще не звертають уваги на важливість такого аспекту як витрати на тепло. Ймовірно, не дуже далеко той час, коли енергоефективність буде ставати все більш істотним критерієм, що впливає як на вибір кінцевого споживача, так і на весь девелопмент нерухомості в цілому.»
Тут я, почасти, погоджуся з автором, а частково — ні. А я погоджуся з тим, що придбання квартир у будинках, розрахованих на т. зв. центральне опалення, за теперішніх часів, це гроші, викинуті на вітер, бо виробники тепла в Естонії, користуючись своїм монопольним становищем, а також тим, що від них не можна ні втекти, ні відмовитися, за останній час просто «розірвали» (вибачте, що використовую таке слово, але по-іншому я те дійство, яке чинять з нами виробники тепла і влади, назвати не можу) вже жителів великих і малих естонських міст своїми «ненав’язливими цінами на тепло, які вони піднімають при майже повному потуранні влади практично безконтрольно і повсюдно. А не погоджуся я з автором у тому, що «споживачі і продавці/орендодавці поки ще не звертають уваги на важливість такого аспекту як витрати на тепло». Автор, напевно, судить по собі, бо він, може бути, і не звертає на рахунки, що надсилаються за тепло, бо, по всій видимості, зарплата у нього непогана, та й живе він у своєму власному домі! А ось звичайний роботяга, що залишився без роботи, і думає над тим, чи купити йому на останні залишилися у нього гроші продуктів для голодних дітей або оплатити рахунок за опалення двокімнатної «хрущоби» в 1800 крон, напевно, звертає свою увагу на витрати на тепло. Звертає і проклинає! Але тільки ось він нічого зробити не може! Бо в Естонії зараз легше лягти в могилу, повісившись від боргів і безнадії, ніж офіційно відмовитися від послуги т. н. центрального опалення.
І ще …. вже на своєму прикладі. Я три місяці намагаюся здати в оренду квартиру, що дісталася мені після смерті матері. Люди телефонують, запитують про ціни на комунальні послуги …. і відмовляються, хоча моя орендна націнка, як власника, є практично мінімальної, а от ціна за опалення цієї квартири є більш ніж кусючою, а я не можу ні відмовитися від цього опалення, ні навіть елементарно зменшити . Так що щодо того, що зараз ніхто в Естонії не звертає увагу на витрати на тепло, воду і каналізацію, автор нехай краще розповідає своїм друзям і колегам, давно вже проживають, як видно, у власних будинках в Виймси і Какумяе, і в зв’язку з цим намагаються судити про комунальних рахунках в Естонії і відношенню до них більшості населення з радянськими часами, коли ми дійсно не звертали уваги на ці рахунки.
На закінчення я нагадую, що в сьогоднішньому матеріалі мною цитувалась стаття Еро Війка, оригінал якої можна знайти тут.
Популярні Записи:
- Робота на олімпійських об’єктах в Сочі
- Робота екскаваторником?
- Як позбутися від цвілі на стінах квартири
- Поговоримо про роботу в Норвегії — Інформація «з перших рук» — Ексклюзивне інтерв’ю «Стройки24»
- Потрібні муляри в Росії? В якому місті? Скільки вони можуть заробити там?
- Супер-шпаргалка на День будівельника 2010
- Газоблоки та піноблоки. Питання і відповіді
- Капітальний і поточний ремонт житлового приміщення з точки зору юриста
- Які країни громадянин Естонії може відвідати без оформлення візи?
- Орієнтовні ціни на будівельні роботи
- Який кабель краще вибрати для телевізійної антени?
- Кому потрібен машиніст бульдозера?
- Як мити кришталеву люстру?
- Програма для розрахунку вентиляції — VentCalc V. 2
- Виконавча документація в будівництві: акт прихованих робіт
- Бляхар? А хто це?
- Цирк та будівництво — поняття цілком сумісні!
- Дає постійний вид на проживання в Естонії право на роботу в Норвегії?
- Нелегальна робота в Норвегії
- Як позбутися кротів на ділянці?
- Плюси і мінуси наливних підлог
- Як заробити на гранітному щебені та мармурової крихти?
- Список 87 московських кварталів, які отримають в 2009-2011 роках нове планування територій
- Які країни може відвідати без оформлення візи «естонська чужий» або людина з паспортом «іноземця», виданим в Естонії?
- Чому «потіють» і «плачуть» пластикові вікна ?
